Контроль – необхідний і невід’ємний елемент процесу державного управління, як і планування, організація та координація. Головна мета контролю – забезпечення системи спостереження та перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта державного управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на об’єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень з метою реалізації державної політики.

У 5-му розділі Бюджетного кодексу України „Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення” визначені суб’єкти бюджетного контролю: Рахункова палата Верховної Ради, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРСУ) [1, ст. 110–113]. Органи ДКРСУ, до яких належить ГоловКРУ з його регіональним підрозділами, Бюджетним кодексом визнані єдиним органом, який здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю фінансової звітності про виконання Державного бюджету України. У свою чергу, внутрішній контроль за діяльністю контрольно-ревізійних управлінь визначений п. 7 ст. 8 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. З метою посилення ефективності роботи контрольно-ревізійних підрозділів у міністерствах, центральних органах виконавчої влади, поліпшення координації їх діяльності з іншими контролюючими та правоохоронними органами, підвищення рівня відшкодування заподіяних державі збитків запроваджено відомчий державний контроль, який організовується міністерствами, комітетами, відомствами згідно з законами України, постановами Уряду, відомчими нормативними документами, тобто документами, які є нижчими за порядком виконання. У той же час очевидно, що відомчий державний контроль – це форма контролю, яка залишилася від радянської контрольної системи і, поки що, потрібна, але вимагає відведення йому місця в класифікації, обґрунтування необхідності існування відомчих контрольно-ревізійних підрозділів.

Економічна ситуація, яка склалася сьогодні в Україні, ускладнює створення сприятливих умов для можливості використання цінного міжнародного досвіду в галузі обліку, звітності, аналізу, а впровадження нової фінансової звітності згідно з Положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку вимагає застосування нових методів розрахунку показників фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах. Стандарти бухгалтерського обліку вносять зміни як у діючу бухгалтерську облікову роботу, так і в економічну та фінансову діяльність кожного підприємства. На думку Н.Г. Горицької, значення національних стандартів не обмежується бухгалтерським обліком, фактично вони є фінансово-економічними стандартами і слугують підставою для управлінського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності. Міжнародні стандарти, за якими розроблено ПБО, саме й називаються стандартами фінансової звітності. Вони не містять бухгалтерських проводок, однак несуть інформацію, необхідну для здійснення усієї фінансово-економічної роботи на підприємстві.

Назріла ситуація, коли облік і аналіз у нашій країні перетворюється із засобів пасивного відображення фактів, які відбулись, в інструмент збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства для того, щоб зацікавлені сторони могли прийняти обґрунтовані рішення.

Внутрішньогосподарський контроль являє собою систему безупинного спостереження за ефективністю використання майна господарського суб’єкта, законністю і доцільністю господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей. У той же час цей контроль є складовою частиною ринкового механізму, одним із прийомів перевірки виконання прийнятих рішень, найважливішою функцією управління економікою.

У зв’язку з цим доцільно:

– визначити роль і значення внутрішньогосподарського контролю в системі управління та фінансово-господарської діяльності підприємств;

– дати неупереджену оцінку сучасному стану та визначити напрями розвитку внутрішньогосподарського контролю (попереднього, поточного і наступного).

Внутрішньогосподарський контроль має особливе значення на підприємствах та їх об’єктах, де зосереджуються величезні потоки матеріальних цінностей і коштів, а також у функціональних відділах бухгалтерій, де здійснюється перевірка і обробка облікової документації [2, с. 26–31]. Характерною особливістю такого контролю є те, що він здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності, відіграє важливу роль у забезпеченні збереження майна. Майже всі нестачі і розкрадання цінностей виявляються інвентаризаціями і перевірками, що проводяться працівниками низових підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що проводяться цими працівниками під час ревізій). Особливістю внутрішньогосподарського контролю є також те, що він функціонує в момент здійснення і оформлення господарських операцій. У свою чергу це дозволяє вчасно виявити недоліки і накреслити заходи для їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль здійснюється на рівні підприємства, і його об’єктом є господарська діяльність підприємства. Такий контроль повинні здійснювати керівники, фахівці структурних підрозділів і працівники обліку.

Діяльність спільних підприємств (далі – СП) залежить від особливостей економічного механізму їхнього створення та функціонування, тобто вона може відбуватися аналогічно до дії інших підприємств з метою реалізації суб’єктам господарювання спільно вироблених продуктів або у межах спільної кооперації зусиль учасників контрактної угоди щодо спільного виготовлення та збуту конкретної продукції, в якій кожний учасник має свою частку. Тому вивчення питання обліку активів СП саме у межах спільної діяльності між її учасниками є досить цікавим і проблемним.

Першими спробами застосування методики обліку інвестицій у вітчизняній практиці обліку з урахуванням проведених облікових реформ і запровадженням національних стандартів доцільно вважати праці таких учених: С.Ф. Голова, В.М.Пархоменка, В.І. Єфіменка, Ю.А. Кузьмінського, В.М. Костюченко, М.В.Кужельного, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко. Однак необхідно визнати, що це лише перші спроби вирішення такого складного і багатогранного питання, які призвели до збільшення всього кола питань, що стосуються організації та методології обліку створення і функціонування СП.

Метою даної статті є упорядкування методики обліку та оцінки фінансових інвестицій у межах спільної діяльності зі створенням юридичної особи.

Як відомо, на сьогодні в Україні існують два види обліку – податковий і бухгалтерський. Донині ще йдуть дискусії, що таке податковий облік, у чому відмінність між податковим обліком і податковими розрахунками і чи можна вважати податковий підсистемою бухгалтерського обліку, або правильніше розглядати його як підсистему господарського обліку. Обговорення цих дискусійних питань виходить за межі даної статті. Визначимося лише з основними поняттями (не претендуючи на повноту і істину в останній інстанції).

На нашу думку, вживання терміна „податковий облік” на даному етапі виправдано для системи визначення податку на прибуток, оскільки вона включає окремі аналітичні і синтетичні регістри і передбачає методику розрахунку податку на їх основі по окремих правилах із наступним відображенням розрахованої суми на рахунках бухгалтерського обліку. При цьому самостійні первинні документи відсутні, а аналітичні і синтетичні регістри податкового обліку не пов’язані з бухгалтерськими.

1. Основні джерела доходів держави

Податки — це плата суспільства за виконання державою її функцій. Це ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити у цивілізованій країні. Ми користуємося суспільними благами. Кожен з нас покладається на державу, яка має забезпечувати національну безпеку, громадянський мир, добрі дороги, доступ до освіти і охорони здоров'я та безліч інших послуг, охороняти навколишнє середовище, захищати країну від зовнішньої експансії. Для виконання своїх функцій державі потрібні кошти, значна частина яких формується за рахунок податкових надходжень. Податками зазвичай називаються обов'язкові платежі, які справляються державою з юридичних і фізичних осіб. Доходи держави складаються з різних видів виплат, зборів, відрахувань.

Плата здійснюється за використання ресурсів, які належать державі. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються. Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає і ці доходи.

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансової, податкової, бухгалтерської.

1. Бухгалтерський (фінансовий) облік - це сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції Банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський (фінансовий) облік є обов'язковим видом обліку Банку, який регламентується чинними нормативно-правовими актами. Основою бухгалтерського обліку є МСБО та національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку; порядок ведення вказаного виду обліку визначається Національним банком України.

Банк веде бухгалтерський облік, складає фінансову звітність у національній валюті України; операції в іноземній валюті та банківських металах в бухгалтерському обліку відображаються у подвійній оцінці - валюті розрахунків та гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом; у фінансовій звітності операції в іноземній валюті та банківських металах відображаються у національній валюті України - гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним валютним курсом на дату здійснення операцій.

2. Податковий облік - це складова системи обліку Банку, який ведеться з метою накопичення і систематизації даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування, визначення податкового прибутку і податкового зобов'язання.

Користувачі облікової політики банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік і складають звітність. Користувачі облікової інформації та звітності а також розробники внутрішніх нормативних актів в банку, положень, правил, інструкції, технологічних карток та інше.

1. Згідно з вимогами нормативно-правових та внутрішніх документів з питань ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, технологіями, а також завданнями керівництва щодо результатів управлінського обліку, Банком самостійно визначаються конкретні методи обліку та облікові процедури, які складають його облікову політику.

Основні складові облікової політики Банку визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України.

Користувачами облікової політики Банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік та складають звітність, користувачі облікової інформації і звітності, а також розробники внутрішніх нормативних актів Банку - положень, правил, інструкцій, технологічних карток тощо.

Мабуть ні в кого на сьогодні не виникає сумнівів щодо важливості системи бухгалтерського обліку на підприємстві. Адже в умовах ринкової економіки контрольна функція обліку стає все більш значимою, матеріали та цифри, надані бухгалтером, служать інформаційною базою для багатьох служб та підрозділів підприємства. Ну взяти хоча б фінансиста: яким буде його фінансовий прогноз чи план, якщо він буде ґрунтуватись на хибних даних балансу? Звичайно ж такий аналіз немає ніяких перспектив.

Та чи можна назвати процес фінансового аналізу похідною бухгалтерського обліку? На нашу думку так, адже система обліку є джерелом інформації для будь-якого аналізу, тому саме вона в першу чергу повинна бути вдосконалена та організована так, щоб надавати високоякісну, безпомилкову, точну „сировину” для роботи аналітика. Безперечно й сам аналіз не може бути точним без вдосконалення його процедури. Саме тому і можна окремо прослідкувати еволюцію аналізу.