Естетика - філософська наука, яка вивчає сферу естетичного як специфічні прояви цілісного відношення між людиною і світом і область художньої діяльності людей.

Якщо брати до розгляду питання естетики Київської Русі, то в першу чергу потрібно розглядати естетику, не як наукову галузь, а як її прояви. Тобто, мова повинна йти про основні напрямки і погляди в таких сферах суспільного життя як релігія, мистецтво, філософія, розгляд головних естетичних понять з точки зору того давнього часу.

1) Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального сус¬пільства. Інтелектуальні представники її проповідували со¬ціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і гро¬мадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "іс¬тинного" людського суспільства. Тим самим новітні посту¬лати спричинили надлам старої феодальної організації.

Класичний період став часом найвищого піднесення і розквіту давньогрецької культури. В цю добу повністю розкриває всі свої можливості античний поліс. Він стає однією з найвищих цінностей для еллінів. Найвищого розквіту досягає також демократія, чим вона забов’язана перед усім Періклу—видатному політичному діячу Афін, які перетворились на духовний центр Елади. В класичний період Греція переживає бурхливий економічний розвиток, який ще більше посилюється після перемоги над персами.

Нові кроки вперед роблять в класичний період філософія та інші науки. Серед філософських проблем на перший план висувається проблема з'ясування сутності та місця людини у світа, продовжується розробка проблем буття, першооснови світу.

Три фактори зумовили створення нового світу: експериментальна наука, індустріалізація і демократія. Якщо ХУІІІ ст. було віком розуму, то ХІХ-ХХ ст. було віком науки і техніки, їх стрімкого і приголомшуючого прогресу. Висхідний розвиток більшості західно-європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей. Історія людства бачилась як цілісний висхідний процес, на вершині якого знаходились цивілізовані країни Заходу. Пріоритет західної, європейської культури не підлягав сумніву.

Світоглядні уявлення європейської людини формувалися під впливом принципу історизму, інтерес до історичних наук надзвичайно зріс. Справді, коли протягом життя одного покоління людей руйнуються монархії, виникають нові держави, повністю перекроюється політична карта Європи. Докорінно змінюється життя цілих народів, люди на власному досвіді переконуються в тому, що суспільство безперервно розвивається. Чому виникають соціальні катаклізми, чи очікують людство нові потрясіння, коли їх чекати? На всі ці питання шукали відповідь у книгах істориків. Загальне захоплення історією було таким же характерним для ХУІІ ст., як захоплення філософією для ХУІІІ або природничими науками для ХУІІ ст. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, засновуються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. Найбільш авторитетною серед них була школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації (О.Тьєррі, О.Міньє, Ф.Гізо).

Все на світі боїться часу, а час боїться пірамід.

Єгипетські піраміди піднімаються серед гарячих пісків Лівійської пустелі і тягнуться на десятки кілометрів від сучасного Каїра до Фаюмського каналу.

Сама древня - піраміда фараона Джосера - споруджена біля п'яти тисяч років тому. Її висота 60 метрів. Будівельник першої піраміди Імхотеп був архітектором, лікарем, астрономом, письменником, радником фараона, протягом багатьох століть вважався найбільшим мудрецем стародавності, а в пізні часи був обожнений, у його честь споруджувалися статуї і храми.

Піраміди служили фараонам, відповідно до їх релігії, сходами, по якій вони сходили на небо. Тому самі древні піраміди були східчастими, мали форму сходів, і тільки в більш пізній час стіни стали гладкі. Чому це відбулося, дотепер не з'ясовано.

1. Виникнення та основні етапи розвитку товариства “Просвіта”

Товариство "Просвіта" народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою,- з одного боку, і русофільській, – з другого. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці – народ з культурними традиціями, який відрізняється як від поляків, так і від росіян.

Для опрацювання статуту Товариства був створений комітет із представників академічної молоді, а також із таких діячів, як доктор Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, професор гімназії Павлин Свєнціцький та ін. 2 вересня 1868 року Міністерство освіти дозволило заснувати Товариство "Просвіта". Це стало підставою для скликання у Львові першого загального збору. Його організація була доручена конституційному комітетові на чолі з професором академічної гімназії Анатолем Вахнянином.

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, відповідно, культурні доби. Період дохристиянства і період після прийняття християнства. В даному рефераті спробуємо розглянути особливості дохристиянської культури Київської Русі.

Основні заняття і суспільні відносини. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Археологічні матеріали свідчать, що до середини I тисячоліття нашої ери в господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. До цього часу в лісостепу давно переважало двопілля - одне поле засівалося, а друге залишалося під паром. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами.

Із уведенням християнства піклування про освіту взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира в Києві вже існувала державна школа, в якій навчалися діти з найближчого оточення князя. Школа для підготовки ос¬віченого духівництва була відкрита Ярославом у Новгороді, котрий "зібрав від старостів і попових дітей триста учити з книг". Це було свого роду обов'язкове навчання для мо¬лоді з вищих станів, що мала займати вищі світські та ду¬ховні посади. У 1086 р., згідно з повідомленням літопису, дочка Всеволода Ярославича Янка (Анна) заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат. Крім держав¬них та церковних шкіл, існувало й приватне навчання. Так, Феодосій Печорський здобував освіту в невеликому місті Курську, де він вчився в "єдиного вчителя" — літописця Нестора.

Антична культура — це культура Стародавньої Греції і Риму, яка заклала підвалини європейської культури. "Античний" (від лат. antios) означає "давній". У працях істориків античним світом традиційно називають суспільства Стародавньої Греції та Стародавнього Риму з IX ст. до н. е. по V ст. н. е. Літературна творчість у Греції здавна існувала в усній формі, що підготувало появу перших літературних творів, видатних пам'яток світового епосу — "Іліади" й "Одіссеї" (IX—VIII ст. до н.е.), в яких великий Гомер розповідає про події Троянської війни.

Поеми «Іліада» та «Одіссея» є найбільш ранніми, що дійшли до нас, літературними пам'ятками античності, їхній автором вважається сліпий поет Гомер.