План

1. Оцінювання ділової пропозиції

2. Правові аспекти: угода про пільгове підприємництво

3. Франчайзинг в інформаційному бізнесі

1. Оцінювання ділової пропозиції

Франчайзі необхідно вивчити головну фірму-франчайзера за допомогою відповідей на такі запитання:

1. Яка структура фірми?

2. Яку допомогу надаватиме франчайзер для того, щоб франчайзі розпочав свій бізнес?

3. Які виробничі фактори та умови мають бути враховані?

4. Які умови отримання права на пільгове підприємництво?

5. Які послуги надаватимуться на постійній основі і на яких умовах?

Не всі можуть бути підприємцями. Для цього необхідна готовність йти на ризик, постійний пошук новаторських ідей. Багато хто з людей більш обережні. Вони віддають перевагу такій формі підприємницької діяльності, яка дає більшу впевненість в успіху. Такою формою є франчайзинг — система договірних відносин з кооперації господарської діяльності великих і малих фірм щодо розподілу продукції та послуг. Франчайзинг — широко відома в усьому світі форма ведення бізнесу.

Термін «франчайзинг» походить від французького слова «франшиза» (franchise — пільга, привілея). У вітчизняній літературі значного поширення набули два терміни: «франчайзинг» і, як його аналог, «пільгове підприємництво».

У багатьох випадках ділові люди франшизами називають операції, що включають ліцензування або інші форми передання прав. Ці операції звичайно визначаються як ліцензійні угоди.

План

1. Вибір стратегії поведінки

2. Вибір засобів реалізації підприємницької ідеї

3. Ціновий вибір

4. Вибір збутової поведінки

1. Вибір стратегії поведінки

Одну й ту ж саму мету можна досягти в різні способи. На даному етапі підприємець повинен визначити способи досягнення поставленої мети і вибрати з них найкращий. Для цього розробляється декілька різних варіантів стратегії, з яких підприємець вибирає найбільш прийнятний для свого бізнесу. Варіанти стратегій та підходи до їх класифікації є об’єктом дисципліни «Стратегічне управління», тому розглянемо лише основні положення цієї проблеми.

Індивідуальний підприємець — це особа, яка веде справу за власний рахунок, особисто управляє бізнесом і несе особисту відповідальність за забезпечення його необхідними засобами, самостійно приймає рішення.

Індивідуальне підприємство тісно пов’язане з поняттям «малий бізнес».

Підприємство, що знаходиться в індивідуальній власності забезпечує підприємцю максимум простоти та гнучкості, однак, як і будь-яка інша організаційно-правова форма, має свої переваги та вади.

Переваги одноосібного володіння:

легко розпочати та припинити бізнес;

повна самостійність, свобода і незалежність;

максимальні можливості у діяльності, в тому числі моральне задоволення від своєї роботи;

конфіденційність діяльності (є можливість зберігати секрети фірми);

відсутність спеціальних для одноосібного володіння податків (звичайно податки на доходи фізичних осіб).

Сучасна економічна наука визначає підприємництво, з одного боку, як особливий вид діяльності, що вирізняється самостійністю у виборі факторів і методів діяльності, присутністю фактора ризику, орієнтацією на досягнення комерційного успіху, з іншого — як тип господарської поведінки, для якого є характерним: ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських і нетрадиційних рішень; готовність до обґрунтованого ризику; гнучкість і здатність до самооновлення; цілеспрямованість і наполегливість.

Згідно із Законом України «Про підприємництво» підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, здійснювана фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Продукти інформаційного виробництва можна за формою їх участі в розширеному відтворюванні суспільства поділити на дві групи.

Продукти першої групи призначені для прямого споживання суспільством і його членами з явною вигодою для виробника інформаційного продукту. Це твори мистецтва і літератури, наукові праці, довідники, лекції, підручники, проповіді, масова інформація і дезинформація, пропаганда і реклама, чутки і наклеп, різні види фольклору тощо. Виробництво і споживання інформаційних продуктів цієї групи підлягають тим самим законам ринку, що й аналогічних продуктів матеріального виробництва, призначених для споживання. Тому ми не розглядатимемо принципи організації виробництва та реалізації їх.

На кожному етапі розвитку людства ступінь розвитку суспільства визначається ступенем розвитку домінуючих технологій. Саме такі технології й визначають тип епохи (етап) розвитку людства.

За висловом Фукідзави Юкіті, наукові технології є інструментом цивілізації, розвиток яких забезпечуватиме добробут суспільства. Виходячи з цього, «інструментом» розвитку інформаційного суспільства або інформаційного етапу цивілізації є інформаційні технології.

Поняття «інформаційні технології» є багатоаспектним. Тому у визначенні його наголошується той аспект, про який йде мова (операції, організація, складові тощо).

У даному випадку під інформаційними технологіями (ІТ) розуміють обчислювальну техніку, системи зв’язку, які використовують для створення, збирання, передавання, зберігання та оброблення інформації в усіх сферах суспільного життя.