Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя.

У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, пле¬канням національних традицій, всебічною освіченістю. Виховуючись у такому середо¬вищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподо¬бань, життєвих настанов. Її громадянська свідомість, національна гідність, демокра¬тичні позиції були закладені саме в родинному колі.

С початку з’явилося картинне письмо (піктографія): якусь подію зображали в вигляді малюнка, пізніше стали зображати вже не події, а окремі предмети, спочатку зберігаючи подібність з зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків (ідеографія, ієрогліфи), і, накінець, навчились зображувати не предмети, а передавати знаками їх назву (звукове письмо). Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначались додатковими значками (складове письмо). Складове письмо вживалося багатьма симітськими народами, зокрема фінікінян.

Греки створили свій алфавіт на основі фіникійського письма, але значно вдосконалили його, ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо стало основою латинської абетки, а в IX столітті було створено слав”янське письмо шляхом використання літер грецького алфавіту.

Ротацизм [1], тобто вживання вібранта р на місці інших приголосних, широко відомий у багатьох мовах, зокрема в латинській [2], санскриті, ряді говорів грецької мови, германських мовах тощо. Наприклад: дінд. vŕkah, авест. v hrka ‘вовк’, прсл. *vьlkъ, Yajurveda з Yajus, лат. flos, але floris, нім. Frost ‘мороз’, але frieren ‘мерзнути’ та ін.

Ротацизм в українській мові досі ще не був предметом дослідження, поки матеріал навіть не зібраний. Лише Є.В.Кротевич та Н.С.Родзевич у своєму “Словнику лінгвістичних термінів”, подаючи словникову статтю “Ротацизм”, зауважили: “Спорадично ротацизм зустрічається в слов’янських мовах (неборе замість небоже в бойківському діалекті української мови, пор. такі ж укр. небіж – неборак)” [3].

У кожній мові явище ротацизму має свою специфіку як у кількісному, так і в якісному (які саме приголосні зазнають заміщення вібрантом р/ відношенні.

Основним семантичним варіантом суб’єктної синтаксеми виступає синтаксема у функції суб’єкта дії. Цей субстанціальний компонент семантично елементарного речення поєднується з предикатами дії різної валентності. Сама природа предиката дії вимагає суб’єкта дії, оскільки будь-яка діяльність неодмінно породжується суб’єктом-діячем. Предикати дії морфологічно пов’язані з дієсловами, але це не означає, що кожне дієслово слід зараховувати до предикатів дії. Дієслова можуть виражати і дії, і процеси, і стани, тобто виступати морфологічним засобом вираження і предикатів дії, і предикатів процесу, і предикатів стану. Отже, дієслово як морфологічну одиницю і предикат дії як семантичну категорію не слід ототожнювати. Перш ніж описувати суб’єкти дії, необхідно з’ясувати характерні риси дії. Невід’ємною її властивістю є фазовість існування, тобто у кожний момент часу наявна окрема фаза розвитку дії, а не дія в цілому [5, 94]. Одна фаза дії безперервно переходить у другу фазу. Будь-яка дія тісно пов’язана з часом: вона то розчленовується на фази, то набуває своєї цілісності в межах відповідного часового відрізка. Предикат дії може семантично конкретизуватися як активна конкретна фізична дія, як переміщення (рух), як розумова діяльність, як мовленнєва діяльність, як психічна діяльність (сприйняття) тощо. Детальний поділ суб’єктного значення повністю передбачається семантикою предиката, через те виділяємо: 1) суб’єкт конкретної фізичної дії; 2) суб’єкт дії-локативності; 3) суб’єкт розумової діяльності; 4) суб’єкт мовленнєвої діяльності, 5) суб’єкт психічної діяльності (сприйняття).

Стереотипність як одна з визначальних ознак мовної поведінки різних етносів є водночас підґрунтям, яке уможливлює стабільність мовного етикету кожного народу як системи, що обов’язково зберігає мовноповедінковий інваріант, реалізований через множинність конкретних індивідуальних виявів. Гарантом забезпечення цього інваріанта є передусім наявність певної “межі варіативності” [8, 12] на певному історичному зрізі, якай забезпечує системний характер одиниць мовного вираження етикету. На практиці існування цієї межі, з одного боку, встановлюється своєрідною “попередньою цензурою колективу” [3, 372]. Цей фактор, власне, “гарантує прискорення в традиції лише тих форм і зразків, які функціонально придатні для певного колективу” [3, 12]. Завдяки цьому індивідуальні мовноповедінкові вияви не можуть порушити структуру цього інваріантного ядра. Таким чином формується стереотипна ментальна модель мовного етикету, який залежить від тріади “етнос – мова – культура”.

Передумови створення морфологічних процесорів

Припустимо, що весь процес аналізу під час автоматичного перекладу поділяється на два основних етапи: морфологічний аналіз та синтаксичний аналіз.

Під морфологічним аналізом розуміють повну обробку взятих окремо (без будь-якого зв’язку з контекстом) словоформ. В результаті такої обробки кожна словоформа замінюється так званою інформацією – ланцюжком символів, що визначають усі ті властивості даної словоформи, що необхідні для подальшого аналізу (і подальшого перекладу). Інформації до словоформ використовуються на другому етапі аналізу – під час синтаксичного аналізу, в результаті якого встановлюються зв`язки між усіма словоформами тексту та між частинами складних речень.

Здебільшого ми не задумуємося над причинамю своїх бажань та емоційних порухів. Просто вчимося жити з ними, незалежно від того, гарні вони чи погані, позитивні чи негативні наслідки матимуть для нас. А іноді зовсім не завадить дослідити стан власної душі. Такий аналіз допевне показав би, як в процесі високопрофесійної діяльності, вирішення соціальних і родиних проблем безперервна розумова напруга виснажує мозок, ускладнює його роботу. І як наслідок, стаємо заручниками численних стресових ситуації, як на думку сучасної медицини, є основною причиною більшості захворювань. Отже, дати мозку вчасно відпочити, емоційно розрядитися – найкращий спосіб зарадити такій ситуації, змінити негативну стресову реакцію на позитивну. Як це зробити? Рецептів – безліч, але ми хочемо зупинитися на одному з них – грі, точніше на одному з її різновидів.

Тема: Омоніми

Мета: Сформувати уявлення про омоніми. Виробити вміння відрізняти омоніми від багатозначних слів.

Хід уроку:

Перевірка домашнього завдання.

Відновити вивчений матеріал у пам’яті учнів можна за допомогою запитань: Чим пряме значення відрізняється від переносного ? Пригадати, що називається лексичним значенням слова. У чому різниця між лексичним і граматичним значенням ?